Аншан — одне з найдавніших міст на території сучасного Ірану, що відігравало ключову роль у формуванні еламітської та перської цивілізацій. Розташоване на південному заході Іранського плато, в регіоні сучасної провінції Фарс, місто було важливим культурним і політичним центром вже з III тисячоліття до н.е.
У період Еламітської держави Аншан був одним з головних міст, а згодом — колискою Перської імперії. Саме звідси походив цар Кір ІІ Великий — засновник держави Ахеменідів. У VI столітті до н.е. Аншан був інтегрований у зростаючу Перську державу, ставши одним із її важливих адміністративних і релігійних центрів.
Археологічні дослідження Аншану виявили численні глиняні таблички, руїни палаців і святилищ, що свідчать про високий рівень розвитку писемності, архітектури та культури. Місто також мало стратегічне значення завдяки розташуванню на торгових шляхах, які з’єднували Месопотамію з Іраном.
Аншан — це не лише стародавнє місто, а символ початку великої перської історії. Його спадщина продовжує вивчатися істориками та археологами, відкриваючи нові сторінки минулого Ірану.
Історія Аншану
Історія Аншану охоплює кілька тисячоліть і тісно пов’язана з розвитком еламітської та перської цивілізацій. Перша згадка про Аншан датується III тисячоліттям до н.е., коли місто стало одним із головних центрів Еламу — стародавньої держави на південному заході Ірану.
Еламітський період
У II тисячолітті до н.е. Аншан був резиденцією еламітських царів і важливим релігійним центром. Археологічні розкопки виявили численні клинописні таблички, що свідчать про розвинену систему управління, торгівлю та дипломатичні зв’язки з Месопотамією.
Перехід до перської влади
Близько VII століття до н.е. Аншан потрапив під владу перських племен, серед яких виділилося царське плем’я Ахеменідів. Саме тут правив Тейсп — батько Кіра ІІ Великого. Аншан став ядром, з якого почалося формування Перської імперії. У 550 р. до н.е. Кір Великий, спираючись на ресурси та вплив Аншану, повалив мідійську владу і заснував одну з найбільших імперій Стародавнього Світу.
Подальша доля міста
Після утворення Перської імперії Аншан втратив своє провідне політичне значення, поступившись новим столицям — Пасаргади і згодом Персеполю. Проте місто залишалося важливим культурним і релігійним осередком протягом кількох століть.
Період еламітської цивілізації
У період розквіту Еламу (бл. 2700–640 рр. до н.е.) Аншан став одним із найважливіших політичних і культурних центрів цієї давньої іранської цивілізації. Місто виступало як резиденція царів та ключова фортеця в боротьбі за владу з іншими еламітськими містами, зокрема Суза. Завдяки своєму стратегічному розташуванню на східному кордоні Еламу, Аншан відігравав важливу роль у стримуванні нападів кочових племен та підтриманні зв’язків із внутрішніми регіонами Ірану.
Археологічні знахідки свідчать, що Аншан у цей період мав розвинену адміністративну систему. Тут виготовлялися глиняні таблички з еламітським клинописом, велися записи про податки, торгівлю та дипломатичні угоди. Місто також вирізнялося культовою архітектурою — храми, присвячені богам еламітського пантеону, були центрами релігійного життя.
У пізній еламітський період, особливо в XII–VII ст. до н.е., Аншан втратив частину свого політичного впливу, але залишався значним культурним і релігійним осередком. Саме в цей час на його території почали зростати перські племена, зокрема Ахеменіди, які пізніше використали історичну спадщину міста для легітимації своєї влади.
Роль Аншану в Еламі
Аншан відігравав ключову роль у формуванні й розвитку Еламітської держави як одне з її найдавніших і найвпливовіших міст. Завдяки своєму географічному розташуванню на межі гір Загросу та центрального Іранського плато, місто слугувало важливим центром контролю над торговими маршрутами та політичними впливами в регіоні.
Протягом різних періодів еламітської історії Аншан виступав як головна або альтернативна резиденція царів Еламу, змагаючись за статус із містом Суза. У деяких написах еламітських правителів вони називали себе «царями Аншану і Сузи», що свідчить про рівень авторитету цього міста.
Крім політичного значення, Аншан мав культурну та релігійну вагу. Тут діяли великі храми, присвячені еламітським божествам, зокрема богині Пінікір. Місто також було осередком виробництва писемних документів, що вказує на розвинену адміністративну систему.
Аншан став символом еламітської спадщини, яку згодом перейняли перси, особливо династія Ахеменідів. Його роль в історії Еламу — це приклад того, як міста-центри формували цілі цивілізації через політичну владу, релігію та культуру.
Археологічні знахідки
Археологічні дослідження Аншану, зокрема розкопки в районі Тал-е-Маліян (поблизу сучасного Ширазу), відкрили численні докази високого рівня розвитку цього міста в епоху Еламу та початку перської державності. Перші масштабні розкопки тут були проведені у 1970-х роках американськими та іранськими археологами, які ідентифікували це місце як стародавній Аншан.
Серед найбільш значущих знахідок:
Глиняні таблички з еламітським та аккадським клинописом, що містять господарські, адміністративні й релігійні тексти;
Циліндричні печатки, які використовувалися для засвідчення документів і володінь;
Фрагменти палацової та храмової архітектури, зокрема фундаментні плити, залишки стін і колон;
Кераміка та металеві вироби, які свідчать про розвинене ремесло та активну торгівлю.
Окрему цінність мають написи, де згадується ім’я Кіра І (діда Кіра Великого) як правителя Аншану, що допомагає простежити генеалогію династії Ахеменідів і їхнє коріння в еламітській традиції.
Ці відкриття підтверджують, що Аншан був не лише політичним центром, але й культурно-адміністративним осередком з глибокими історичними зв’язками як із Месопотамією, так і з внутрішніми районами Ірану.
Аншан у складі Перської держави
З переходом Аншану під владу перських племен у VII–VI ст. до н.е. місто стало важливим осередком зародження майбутньої Перської імперії. Одним із перших правителів перського походження, який володів Аншаном, був Тейсп — засновник династії Ахеменідів. Саме його син, Кір ІІ Великий, у середині VI ст. до н.е. піднявся з Аншану, щоб започаткувати нову епоху в історії Стародавнього Сходу.
Аншан відігравав подвійну роль: як символ легітимності влади Ахеменідів (що пов’язувалася з еламітською спадщиною), та як база для розширення нової держави. Кір ІІ називав себе «царем Аншану» ще до завоювання Мідії та створення імперії — це свідчить про високе політичне значення міста навіть у період становлення перської могутності.
Після утворення Перської імперії, Аншан поступово втрачає своє стратегічне значення на користь нових столиць — Пасаргад і Персеполя, але залишається важливим релігійним і культурним центром. Ахеменіди підтримували зв’язок з еламітською спадщиною через архітектуру, писемність та обрядовість, частково зберігаючи ритуали, що виникли ще за еламітів.
Таким чином, Аншан став своєрідним містком між двома великими культурами — еламітською і перською — і відіграв вирішальну роль у формуванні першої глобальної імперії в історії.
Зв’язок з Ахеменідами
Аншан мав безпосереднє і символічне значення для династії Ахеменідів, оскільки саме це місто стало батьківщиною засновника імперії, Кіра ІІ Великого. Його батько, Тейсп, був правителем Аншану, що вказує на важливість цього міста у формуванні родової ідентичності майбутньої перської династії. Аншан був центром перських племен, і згодом це місто стало важливим політичним осередком, з якого розпочався шлях до створення однієї з найбільших імперій у стародавньому світі.
Кір Великий, який прийшов до влади в середині VI ст. до н.е., оголосив себе «царем Аншану», навіть до того, як він здійснив свої знаменні завоювання, що призвели до об’єднання Персії, Мідії, Лідії та Вавилонії в єдину імперію. Цей титул підкреслював важливість міста в процесі становлення імперії Ахеменідів і його культурну та політичну спадщину.
Зв’язок Аншану з Ахеменідами не обмежувався лише титулом. Персидські монархи активно використовували еламітську спадщину в політичних, релігійних та культурних питаннях. Палаци та храми Ахеменідів часто мали елементи, що нагадували архітектурний стиль еламітів, а також використовували еламітську писемність для написів на монументах. Це свідчить про визнання еламітської культури як важливої частини історії перського народу.
Аншан також став центром релігійного та адміністративного значення для Ахеменідів, де здійснювалися обряди та культурні практики, що зберігали традиції, що сягають еламітських часів.
Політичне значення міста
Аншан мав величезне політичне значення, яке виходило за межі його території і впливало на ширші процеси в історії Ірану та Близького Сходу. З моменту свого заснування місто стало важливим адміністративним і стратегічним центром еламітської цивілізації, а пізніше — основою для початку експансії перських племен, які згодом стали основою для створення величезної Перської імперії.
Як осередок еламітської політики
У еламітську добу Аншан був одним з основних політичних центрів, де правили еламітські царі. Зв’язки з іншими містами, такими як Суза, дозволяли Аншану бути важливою частиною складної політичної мережі Еламу. Його роль у міжнародній політиці була значною — місто було ключовим торговим, дипломатичним і культурним осередком.
Влада Ахеменідів
Коли в VII ст. до н.е. перські племена почали захоплювати території Еламу, Аншан став важливою базою для правлячої родини Ахеменідів. Титул «цар Аншану» був використаний Кіром ІІ Великим для легітимізації своєї влади, ще до того, як він започаткував своє завоювання Мідії, Лідії та Вавилонії. Це вказує на те, що Аншан був не лише географічно важливим, але й символічно поважаним осередком.
Адміністративний центр
У складі Перської імперії Аншан поступово втратив своє значення як основна столиця, оскільки нові адміністративні центри, такі як Пасаргад і Персеполь, ставали основними місцями владарювання. Однак він залишався важливим містом на східному кордоні імперії, особливо для контролю над сусідніми племенами та збереження внутрішнього спокою.
Аншан як політичний символ
Незважаючи на зміну столиць, Аншан зберігав своє політичне значення завдяки глибоким зв’язкам з еламітським минулим і традиціям. Це місто стало символом перської спадщини і політичної легітимності, і навіть після падіння Ахеменідів залишилося важливим культурним центром для наступних іранських держав.
Мистецтво та архітектура
Мистецтво та архітектура Аншану були тісно пов’язані з еламітською та перською культурною спадщиною. Це місто стало важливим осередком для розвитку архітектурних стилів і мистецьких традицій, які зрештою вплинули на подальший розвиток перської цивілізації. Відкриття численних археологічних об’єктів на території міста дає змогу побачити, як еламітське мистецтво і архітектура еволюціонували, підготовляючи ґрунт для розквіту перської імперії.
Архітектура еламітського періоду
Архітектура Аншану в еламітський період відзначалася простотою та функціональністю. Залишки палаців, храмів і фортець, виявлені під час розкопок, свідчать про використання місцевих будівельних матеріалів, таких як цегла і камінь, а також про наявність складних конструкцій та укріплень. Зокрема, знайдені залишки будівель із великими відкритими дворами, що свідчить про розвинену планувальну традицію та міцні оборонні споруди.
Особливу увагу привертають численні рельєфи та барельєфи, які прикрашали храми та палаци, зображаючи релігійні сцени, воєнні подвиги та царські портрети. Це було важливою частиною еламітської культури, де мистецтво мало не лише декоративну, але й сакральну функцію.
Вплив Ахеменідів на архітектуру
З часом, коли Ахеменіди взяли під контроль Аншан, архітектура міста почала трансформуватися під впливом перських традицій. Палаци та храми, побудовані Ахеменідами, характеризувалися величчю та монументальністю, а також інтеграцією еламітських елементів у загальний архітектурний стиль. Так, з’являються великі кам’яні платформи, масивні стіни, численні колони і барельєфи, які зображують сцени з життя перських царів, а також божественні символи, що поєднують перську релігію з еламітськими віруваннями.
Особливо відомим є палац у Пасаргаді, де чітко проглядаються елементи архітектури, що виходять з традицій Аншану, зокрема, в оформленні колон і капітелей.
Мистецтво Аншану
Мистецтво Аншану включало різноманітні форми, такі як гончарство, металургія та ювелірні вироби. Однією з основних рис еламітського мистецтва було використання яскравих кольорів у кераміці та глиняних виробах. Унікальні керамічні вази та горщики з витонченими орнаментами, а також металеві прикраси й циліндричні печатки стали важливим елементом еламітської культури.
Перські майстри, що перейняли традиції Аншану, створювали не менш вражаючі ювелірні вироби, включаючи прикраси з золота, срібла та дорогоцінних каменів. Однак, з впровадженням перського мистецтва, набагато більше уваги приділялося зображенню монархів і їхніх здобутків, як у скульптурі, так і в живопису.
Відбиток на подальшій архітектурі
Елементи архітектури та мистецтва, які виникли в Аншані, мали величезний вплив на подальшу перську архітектуру та мистецтво. Це помітно в Персеполі — столиці Ахеменідів, де можна побачити спадкоємність форм та стилістичних рішень, що були характерні для Аншану.
Писемність і мова
Писемність і мова Аншану відігравали важливу роль у розвитку як еламітської цивілізації, так і в процесах інтеграції цієї культури в більш широкі культурні та політичні контексти, зокрема в період правління Ахеменідів. Археологічні знахідки з Аншану дають змогу вивчити еламітську писемність і її вплив на пізнішу перську адміністративну практику.
Еламітська писемність
Основною формою писемності в Аншані була еламітська клинопис. Це система письма, що використовувала клітини для запису еламітської мови — однієї з найдавніших мов на території Ірану. Еламітська писемність виникла ще в III тисячолітті до н.е. і існувала до періоду перської імперії, хоч і поступово витіснялася іншими письмовими системами.
Використовувалася ця писемність для різноманітних цілей, зокрема для ведення адміністративних записів, зберігання дипломатичних угод і фіксування важливих подій. Однією з важливих археологічних знахідок є глиняні таблички, що містять еламітські тексти, що підтверджує високий рівень організації та документування в суспільстві.
Перська та аккадська мови
З приходом перських правителів, особливо з піднесенням династії Ахеменідів, на зміну еламітській мові та писемності поступово прийшла перська мова — в її стародавній формі. Перська мова стала мовою правління, офіційною мовою державних документів і міжнародних угод. У цей період також активно використовувався аккадський клинопис, що був поширений в Месопотамії, і став важливою мовою дипломатії та торгівлі в регіоні.
Протягом правління Ахеменідів еламітська писемність і мова не зникли повністю. Вони продовжували використовуватися для деяких релігійних та адміністративних цілей, і навіть зберігалися в деяких текстах, що висвітлюють діяльність перських монархів. Написи, знайдені на монументах Ахеменідів, таких як Рельєфи в Персеполі, часто поєднували перську та еламітську писемність, що свідчить про збереження культурної спадщини еламітів у новій імперії.
Писемність мала велике значення для організації та управління в Перській імперії, що охоплювала величезні території. Перські царі використовували її для ведення державних справ, укладання договорів та написання царських указів, що відображало високий рівень розвитку адміністративної системи. Більш того, вона стала важливим інструментом для збереження та трансляції релігійних і культурних цінностей, що сприяло єдності багатонаціональної імперії.
Релігія та вірування
Релігія та вірування в Аншану та в межах еламітської цивілізації мали глибокий вплив на культурні та соціальні аспекти життя. З часом релігійні практики Аншану еволюціонували, відображаючи зміни в політичному устрої та впливи інших цивілізацій, зокрема Месопотамії та Персії. Релігія в цьому регіоні була багатобожньою і включала поклоніння численним божествам, які символізували різні природні сили, явища та соціальні аспекти.
Еламітська релігія
Основою еламітської релігії були вірування в численні божества, що охоплювали такі аспекти як родючість, природа, війна та міська охорона. Серед найвідоміших божеств еламітів були:
Пінікір — головне божество Аншану і Еламу, божество родючості та землі. Її культ був центральним у релігійній практиці, і їй присвячувалися великі храми, де здійснювалися жертвопринесення та обряди.
Шамаш — бог сонця та справедливості, популярний і в Месопотамії. Він асоціювався з правосуддям і захистом, і його культ активно розповсюджувався в Еламі.
Іштар — богиня любові, війни і родючості, чий культ мав великі масштаби на території Месопотамії та в Еламі. Іштар зображалася в образі прекрасної жінки, яка могла як приносити життя, так і руйнувати його через свою агресивність.
Боги, яких шанували еламіти, часто зображувалися у вигляді людських фігур, птахів або тварин, що мало глибокий символічний зміст. Такі зображення часто використовувалися на рельєфах і барельєфах, що прикрашали храми та палаци.
Релігійні практики та обряди
Релігійні обряди в Аншані включали численні святкування, жертвопринесення та ритуальні танці, що проводилися на честь богів для забезпечення їхньої благосклонності. Віряни часто приносили в жертву тварин, зокрема овечок і биків, а також дари з кераміки та коштовних металів. Жерці та жерціці відігравали важливу роль у релігійному житті, забезпечуючи правильне проведення обрядів і збереження зв’язку між людьми і богами.
Вплив перської релігії
Коли перси піднялися до влади в Аншані, вони стали інтегрувати релігійні вірування еламітів в свою власну релігію. Перська релігія, що згодом розвинулася у зороастризм, зберігала багато аспектів еламітських вірувань. Хоча зороастризм став домінуючою релігією Перської імперії, елементи еламітського релігійного досвіду все ще можна було знайти в релігійних практиках персів, зокрема у поклонінні природним силам і важливості ритуалів.
Зороастризм, однак, уніфікував релігійні переконання і надав нову організовану структуру для поклоніння богам, таких як Ахурамазда, вищий бог, що символізує добро і світло. І хоча перські монархи часто підтримували культи місцевих божеств, вони все ж надавали перевагу зороастризму як державній релігії.
Боги і культові місця
Аншан також був осередком численних культових місць. Найвідомішим серед них є храм, присвячений Пінікір, де проводилися щорічні релігійні свята і жертвопринесення. Знайдені археологічні залишки храмів і святилищ свідчать про те, що релігія відігравала центральну роль у соціальному та політичному житті міста.
Археологічні дослідження
Археологічні дослідження Аншану відіграють ключову роль у вивченні історії еламітської цивілізації та її впливу на подальший розвиток Перської імперії. Завдяки численним розкопкам, проведеним на території стародавнього міста та його околицях, вдалося знайти численні артефакти, які допомагають зрозуміти соціальну, економічну та релігійну структуру цього важливого регіону.
Перші розкопки
Перша хвиля археологічних досліджень Аншану почалася наприкінці XIX століття. Однак найбільше відкриттів було здійснено в середині XX століття, коли археологи з різних країн, зокрема з Ірану, Франції та США, почали систематично досліджувати розвали стародавнього міста. Одним з основних осередків досліджень став телль — велика штучна височина, утворена відкладеннями, що накопичувалися протягом тисячоліть.
Основні археологічні знахідки
Храми та палаци: Під час розкопок в Аншані були виявлені залишки кількох великих храмів та палаців, що належали еламітським царям. Це дозволяє зрозуміти архітектурні традиції еламітської культури, а також функціональне призначення окремих будівель. Наприклад, виявлено храми, де збереглися жертівники та інші релігійні артефакти, що свідчать про значення культових практик у житті міста.
Рельєфи та барельєфи: На стінах деяких будівель знайдено численні рельєфи, що зображують сцени релігійних обрядів, військові здобутки, а також царських постатей. Ці артефакти є цінними для вивчення еламітської культури, бо вони надають інформацію про те, як виглядали боги, царі та звичайні люди в тогочасному суспільстві.
Глиняні таблички та написи: Однією з важливих знахідок є численні глиняні таблички, що містять еламітські написи. Ці тексти зазвичай стосуються адміністративних або релігійних питань, зокрема записів про податки, угоди та ритуали. Вони дають уявлення про організацію еламітського суспільства, його взаємодію з сусідніми культурами, а також збереження писемності впродовж століть.
Ювелірні вироби та гончарні вироби: Археологи знайшли численні ювелірні прикраси, керамічні посудини та інші артефакти, що свідчать про високу майстерність місцевих ремісників. Різноманітні прикраси, виготовлені зі золота, срібла, міді, а також керамічні вироби з характерними орнаментами, розповідають про естетичні смаки та соціальні структури еламітського суспільства.
Розкопки в Аншані та їх значення
Розкопки в Аншані продовжують бути важливим джерелом знань про стародавній Іран і, зокрема, про еламітську цивілізацію. Завдяки їм вдалося відновити багато аспектів життя цього регіону, від релігійних обрядів до соціально-політичних структур. Зокрема, ці дослідження дозволяють краще зрозуміти зв’язки Аншану з іншими великими цивілізаціями того часу, такими як Месопотамія, і показують, як еламіти взаємодіяли з сусідніми культурами.
Сучасні дослідження
Сучасні археологічні дослідження в Аншані тривають, і з кожним роком з’являються нові відкриття, які дозволяють поглибити знання про цей древній центр. Одним з останніх досягнень є використання новітніх технологій, таких як георадар і дистанційне зондування, для вивчення підземних структур і виявлення нових археологічних об’єктів без необхідності масштабних розкопок.
Висновки
Аншан відігравав ключову роль у формуванні та розвитку стародавньої іранської цивілізації, ставши важливим культурним, політичним і релігійним центром. Його стратегічне розташування, багаті природні ресурси та тісні зв’язки з іншими цивілізаціями Середнього Сходу визначили його значення в історії Ірану та Месопотамії. Як центр Еламу, Аншан став основою для створення потужної Ахеменідівської імперії, що об’єднала величезні території та народи під єдиною владою. Він також став важливим осередком еламітської релігії, зокрема поклоніння божествам родючості та природних сил. Релігійні практики і вірування Аншану з часом увійшли до перської релігійної системи, зокрема вплинувши на розвиток зороастризму.
Археологічні дослідження Аншану відкрили численні артефакти, що дають нам змогу зрозуміти соціальні, економічні та релігійні аспекти життя цього міста. Відкриття храмів, палаців, рельєфів і письмових джерел допомогли реконструювати багато аспектів еламітської цивілізації і продемонстрували важливість цього міста в контексті Середнього Сходу. В період правління Ахеменідів Аншан зберігав багато елементів еламітської культури, і його вплив був очевидним не лише в архітектурі та мистецтві, але й в політичних і адміністративних практиках, що використовували досвід еламітської цивілізації.
Аншан залишився одним з найважливіших археологічних та історичних об’єктів, який продовжує давати важливу інформацію про етапи формування великої цивілізації Ірану та її вплив на сусідні народи та культури.