Єзд — одне з найдавніших міст Ірану, розташоване на краю пустелі Дешт-і-Кевір. Місто відоме своєю унікальною глиняною архітектурою, лабіринтами вузьких вуличок і традиційною системою охолодження — бадґірами, або вежами вітру.
Історія Єзду налічує тисячі років. Особливе значення місто мало для зороастрійців — послідовників однієї з найдавніших монотеїстичних релігій. Тут досі діє храм вогню Атешкаде, де вогонь горить безперервно понад тисячу років. За межами міста збереглися так звані Вежі мовчання, де зороастрійці здійснювали поховальні обряди.
Єзд — не лише осередок давньої культури, а й приклад гармонії між людиною та пустельним середовищем. У 2017 році історичний центр міста був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Сьогодні Єзд приваблює туристів з усього світу, зберігаючи дух давнини та гостинність своїх мешканців.
Історія Єзду
Історія Єзду сягає глибини тисячоліть — археологічні знахідки свідчать про заселення цієї території ще в ІІІ тисячолітті до н.е. Завдяки своєму розташуванню між пустелями Дешт-і-Кевір і Дешт-і-Лут, місто стало важливим центром торгівлі, а також безпечним притулком під час воєн.
У період Сасанідської імперії (ІІІ–VII ст.) Єзд був важливим релігійним осередком зороастризму — однієї з найдавніших монотеїстичних релігій. Саме тут зберігся храм вогню, в якому священний вогонь горить понад тисячу років.
Після арабського завоювання Ірану в VII столітті Єзд зумів зберегти свою унікальну ідентичність і релігійні традиції. У середньовіччі місто стало центром виробництва шовку та текстилю, і зберігло статус культурного та економічного центру.
Незважаючи на зміни влади та час, Єзд зумів зберегти свою архітектуру, традиції та дух старовини. Це одне з небагатьох міст, де зороастрійська громада досі активно діє, і де минуле тісно переплітається з сучасністю.
Перші поселення на території сучасного Єзду виникли ще в ІІІ тисячолітті до н.е. Завдяки стратегічному розташуванню між двома пустелями, місто стало важливим пунктом на торгових шляхах, зокрема Шовковому шляху.
Зороастризм і Сасаніди:
У період Сасанідської імперії (224–651 рр. н.е.) Єзд набув релігійного значення як центр зороастризму. Тут діяв храм вогню Атешкаде, де, за легендою, вогонь горить безперервно вже понад 1500 років. Навіть після ісламського завоювання в VII ст. місто залишалося прихистком для зороастрійців, які шукали захист від релігійного переслідування.
Монгольське панування (XIII століття):
Під час монгольського вторгнення на чолі з Хулагу-ханом Єзд, як і багато міст Ірану, зазнав руйнувань. Проте завдяки гнучкій дипломатії місцева влада досягла відносного миру, і місто зберегло свій економічний потенціал. У цей період розвивались ремесла, зокрема кераміка, ткацтво та виробництво шовку.
Єзд за Сафавідів (XVI–XVIII ст.):
Під час правління династії Сафавідів місто пережило новий розквіт. Шиїтський іслам став державною релігією, але зороастрійцям у Єзді дозволялося зберігати свої традиції в межах окремих кварталів. Місто активно забудовувалося — з’явилися нові мечеті, медресе, караван-сараї.
Новітній час і сучасність:
У ХІХ–ХХ ст. Єзд зберіг статус важливого регіонального центру. Його унікальна система водопостачання (канати), глиняна забудова, вежі вітру та культурна спадщина привернули увагу архітекторів та дослідників. У 2017 році історичний центр Єзду був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Сьогодні Єзд — це не лише музей під відкритим небом, а й живе місто, де зороастрійські, мусульманські та перські традиції співіснують у гармонії. Туризм, ремесла й культурні фестивалі повертають Єзду колишню славу.
Архітектура та міське планування
Єзд вражає своєю унікальною архітектурою, яка гармонійно поєднує функціональність та естетику, пристосовуючись до суворого пустельного клімату. Місто побудоване з необпаленої глини (саману), яка ідеально зберігає прохолоду в спекотні дні та тепло вночі.
Старе місто — це лабіринт вузьких, звивистих вуличок, високих стін і традиційних двориків. Така структура слугувала не лише захистом від спеки та пилових бур, а й забезпечувала безпеку мешканців у неспокійні часи.
Однією з найвпізнаваніших особливостей Єзду є бадґіри — вежі вітру. Це давня система природної вентиляції, яка спрямовує найменший подув повітря вниз у будинки, охолоджуючи приміщення без жодної електрики.
Канати (qanat) — ще один інженерний шедевр: це підземні канали, якими вода доставляється з гір до міста, уникаючи випаровування. Саме завдяки їм Єзд зміг існувати в посушливій пустелі протягом століть.
У місті також збереглися численні мечеті, хамами, караван-сараї, а також зороастрійські храми вогню і вежі мовчання, які надають архітектурному пейзажу особливого сакрального змісту.
Єзд — приклад досконалого симбіозу між людиною та природним середовищем. Його архітектура — це жива спадщина, яка не просто збереглася, а продовжує функціонувати в повсякденному житті мешканців.
Глиняні споруди та стародавні квартали
Єзд — одне з небагатьох міст у світі, де майже весь історичний центр побудований із глини. Основним будівельним матеріалом тут є саман — суміш глини, соломи та води, яку висушують на сонці. Цей матеріал не тільки дешевий і екологічний, а й ідеально підходить до суворих умов пустелі, захищаючи від спеки вдень і холоду вночі.
Будинки традиційно мають високі товсті стіни, внутрішні дворики з садом або фонтаном і купольні дахи, що покращують циркуляцію повітря. Через однаковий колір стін — м’який пісочно-глиняний — весь старий Єзд виглядає як єдиний органічний простір.
Одним із найвідоміших стародавніх районів є квартал Фахадан — справжній музей під відкритим небом. Тут збереглися будинки кількасотрічної давнини, вузькі вулички з арками, історичні хамами, медресе, мечеті та зороастрійські споруди. Прогулянка цими вуличками — це подорож у часі.
Глиняні споруди не лише частина побуту, а й культурна спадщина, яка показує, як архітектура може бути адаптованою до природи, не порушуючи її балансу.
Бадґіри – вежі вітру
Бадґіри, або вежі вітру, — один із найвражаючих прикладів традиційної перської архітектури, особливо поширений у Єзді. Ці архітектурні конструкції слугували природною системою кондиціювання повітря задовго до появи електрики.
Бадґір виглядає як висока башта з отворами у кількох напрямках. Його принцип роботи простий і геніальний:
коли вітер дме, він потрапляє у вежу, спрямовується вниз по спеціальних каналах і охолоджує приміщення будинку. Навіть у безвітряну погоду тепле повітря піднімається вгору, створюючи природну вентиляцію.
У Єзді ці вежі можна побачити майже на кожному старому будинку, хамамі чи мечеті. Найвідомішим прикладом є вежа вітру на комплексі Довлат-Абад, висотою близько 33 метрів — це найвища бадґір у Ірані.
Бадґіри не лише функціональні, а й естетично привабливі. Їхні форми, візерунки та симетрія стали візитівкою міста. Вони доводять, що давні мешканці Єзду вміли жити в гармонії з природою, використовуючи її сили на свою користь.
Храми вогню та релігійні споруди
Єзд — духовний центр зороастризму, однієї з найдавніших монотеїстичних релігій світу. Місто зберегло численні релігійні споруди, серед яких особливе місце займають храми вогню — священні місця, де палає «вічний вогонь», що символізує чистоту, істину та божественне світло.
Найвідомішим з них є Атешкаде Єзд (або Зороастрійський храм вогню), побудований у 1930-х роках, але вогонь у ньому, за легендою, горить безперервно з V століття. Вхід до храму дозволений лише зороастрійцям, але туристи можуть побачити священне полум’я через скло. Це місце досі діє як центр духовного життя зороастрійської громади.
Окрім храмів вогню, в Єзді розташовано багато мечетей, що вражають красою та деталями. Серед них — Мечеть Джаме (XIV століття), з величезним порталом, мозаїкою бірюзового кольору та двома мінаретами, що є одними з найвищих в Ірані.
Ще один унікальний елемент — Вежі мовчання (дахма) на околицях міста. У зороастрійській традиції покійників залишали на цих круглих кам’яних платформах, щоб тіло розклалося природним шляхом під дією сонця та птахів. Цей обряд, хоч і більше не практикується, залишається потужним символом віри та зв’язку з природою.
Релігійна архітектура Єзду — це не лише культові споруди, а живий свідок тисячолітніх традицій і толерантного співіснування різних релігій.
Мечеть Джаме — перлина ісламської архітектури Єзду
Мечеть Джаме (Jameh Mosque of Yazd) — головна мечеть міста, шедевр перської архітектури XIV століття, збудована на місці стародавнього зороастрійського храму. Вона є не лише релігійним центром, а й символом Єзду.
Мечеть вражає високими мінаретами (близько 52 м), які є одними з найвищих в Ірані, і монументальним порталом, прикрашеним складною бірюзово-синьою мозаїкою. Візерунки з каліграфією, геометричні орнаменти й арки створюють відчуття величі та духовної глибини.
Всередині — простора молитовна зала з куполом, який змінює колір у променях сонця. Будівля має унікальну акустику: навіть шепіт у центрі мечеті можна почути біля стін. Мечеть Джаме — це не лише місце молитви, а й живий музей мистецтва й архітектури Ісламської епохи.
Вежі мовчання — загадкові обряди зороастрійців
На південних околицях Єзду, серед кам’янистих пагорбів, розташовані Вежі мовчання (Dakhma) — круглі кам’яні споруди, які зороастрійці використовували для поховальних обрядів до XX століття.
Згідно з віровченням зороастризму, земля, вода та вогонь вважаються священними, і тому не можна їх оскверняти тілами померлих. Щоб дотримуватися цього принципу, тіла залишали на спеціальних платформах у Вежах мовчання, де вони піддавалися природному розкладу під сонцем та були з’їдені хижими птахами, переважно стерв’ятниками.
Хоча цей обряд більше не проводиться (заборонений офіційно в 1970-х роках), Вежі мовчання збереглися як пам’ятки давніх духовних традицій. Вони викликають глибоку повагу та цікавість і сьогодні, адже відображають екологічне мислення ще в давнину.
Під вежами розташовані старі зороастрійські житлові квартали, школи, колодязі та зал для підготовки тіла до ритуалу — усе це доступне для огляду.
Культурна спадщина та традиції
Єзд — одне з найдавніших міст Ірану, яке має багатий культурний спадок і глибоке коріння в історії цієї країни. Місто розташоване в центрі Ірану та відоме своєю унікальною архітектурою, що гармонійно поєднує традиції з історією зороастризму та ісламської культури. Ось кілька основних аспектів культурної спадщини та традицій Єзду:
- Зороастризм:
Єзд є важливим центром зороастрійської релігії. Зороастризм — це одна з найстаріших відомих релігій, яка виникла на території Ірану близько 3500 років тому. У Єзді знаходиться один із головних храмів вогню, де зберігається священне полум’я, яке горить безперервно.
Темпл вогню: Храм вогню Атаркедеш, або Храм вогню Язд, є важливим місцем поклоніння для зороастрійців.
Традиція зороастрійських свят: Єзд є місцем проведення важливих релігійних свят, таких як Навруз (перський Новий рік), яке святкується з великими релігійними церемоніями.
- Архітектура та містобудування:
Місто відоме своєю унікальною архітектурною спадщиною, зокрема традиційними будівлями, побудованими з глини та цегли, які добре пристосовані до суворих кліматичних умов пустелі. Тут розташовані численні мечеті, медресе (ісламські навчальні заклади) та стародавні будівлі.
Вежі тиші (Dakhma): Це архітектурні споруди, де зороастрійці традиційно залишали тіла померлих для того, щоб їх споживали птахи. Ці вежі є важливими елементами зороастрійської культури та символізують очищення та звільнення від тілесного.
Мечеть Джамех: Велика мечеть, що є одним з найстаріших і важливих архітектурних пам’яток Ірану.
- Кухня та кулінарні традиції:
Кулінарні традиції Єзду також відображають багатство його культурної спадщини. Страви з місцевих інгредієнтів, таких як спеції, горіхи, фрукти, є характерними для цього регіону.
Ширазі: Це традиційне іранське блюдо, популярне в Єзді, яке готується з м’яса, рису та спецій.
Сухі фрукти та горіхи: Вони широко використовуються як частина святкових трапез.
- Музика та танці:
Єзд славиться своєю народною музикою, що є невід’ємною частиною культурних свят. Традиційні інструменти, такі як сантур (струнний інструмент) та дарбукка (ударний інструмент), часто використовуються для виконання класичних мелодій.
- Текстиль та ремесла:
Єзд також славиться своєю ремісничою продукцією, зокрема ткацтвом та виготовленням килимів. Тканини з Єзду відомі своєю високою якістю, а місцеві майстри зберігають традиції, які передавались з покоління в покоління.
- Святкування Навруз:
Навруз — це перський Новий рік, що святкується з великою урочистістю в Єзді. Це свято символізує відродження природи та новий цикл життя. В Єзді наврузівські святкування мають унікальні риси, зокрема ритуальні обряди, пісні, танці та гастрономічні традиції.
Єзд не лише зберігає свою культурну спадщину, але й є важливим центром, де зберігаються стародавні традиції, які живуть у сучасному Ірані.
Місцеві ремесла та мистецтво
Єзд — це місто, в якому традиційні ремесла та мистецтво займають важливе місце в культурній спадщині. Завдяки своєму розташуванню в пустельному регіоні та історичному контексту, ремесла Єзду розвивалися в унікальній атмосфері, що поєднувала в собі стародавні традиції і впливи різних культур. Ось кілька основних ремесел та мистецтв, характерних для Єзду:
- Килимарство та ткацтво:
Єзд відомий своїми традиціями килимарства, що мають багатовікову історію. Місцеві килими славляться своїм високим рівнем якості та майстерності виконання. Ремесло килимарства в Єзді вигідно відрізняється від килимів інших регіонів Ірану завдяки своїм унікальним технікам та мотивам, що часто включають елементи зороастрійської символіки та стилізовані природні образи.
Килими Єзду мають характерну геометричну вишивку та використання глибоких червоних, синіх і золотих кольорів.
Виготовлення традиційних тканих килимів передбачає складні техніки вручну, що є символом глибокої майстерності ремісників цього регіону.
- Гончарство:
Гончарство в Єзді є ще одним важливим видом ремесла, який зберігається до сьогодні. Місцеві майстри виготовляють різноманітні глиняні вироби — від посуду до декоративних виробів. Гончарні вироби з Єзду відомі своєю витонченістю та високою якістю.
Глиняний посуд: Місцеві майстри часто використовують глину для виготовлення посуду, що характерно для багатьох регіонів Ірану. Цей посуд має прості, але витончені форми і часто розписується за допомогою традиційних орнаментів.
Гончарні вироби часто покриваються природними глазурями, що надає їм особливий вигляд.
- Вишивка та текстиль:
Вишивка є важливим аспектом культури Єзду. Місцеві вишивальниці створюють чудові тканини, які використовуються як для побутових потреб, так і для святкових церемоній.
Вишивка часто включає складні геометричні орнаменти або символи, які мають культурне та релігійне значення.
Текстильні вироби з Єзду включають як побутові предмети, так і предмети для релігійних церемоній, як-от покривала для вівтарів або декоративні елементи для свят.
- Металургія:
В Єзді розвинулася традиція обробки металів, зокрема виготовлення ювелірних виробів та декоративних металевих предметів. Місцеві майстри працюють з золотом, сріблом, міддю та бронзою, створюючи елегантні прикраси, які часто мають релігійне або культурне значення.
Ювелірні вироби з Єзду славляться складністю виконання та красивими деталями, а також унікальними техніками інкрустації і витонченими орнаментами.
Крім того, майстри Єзду виготовляють інші металеві предмети, такі як ліхтарі та декоративні елементи для архітектури.
- Традиційне малярство:
В Єзді також зберігаються традиції живопису, особливо в контексті релігійних і культурних творів. Художники Єзду створюють картини, що зображують сцени з історії Ірану, зороастрійські символи та релігійні мотиви.
Іранський мініатюрний живопис: У Єзді існує традиція виготовлення мініатюрних картин, що часто зображують історичні сцени, епізоди з життя святих або зображення пейзажів та природи.
- Калиграфія:
Калиграфія є одним із важливих елементів іранського мистецтва, і Єзд не є винятком. Літературні твори, зокрема поезія, часто пишуться вишуканим каліграфічним почерком.
Калиграфія використовується для декорування книг, священних текстів, а також для прикраси архітектурних елементів у мечетях та інших будівлях.
- Музика та танці:
Місцева музика і танці також є частиною ремесел Єзду, і часто використовуються на святкових заходах. Традиційні інструменти, такі як сантур (струнний інструмент), дарбука (ударний інструмент) і кобуз (струнний інструмент), використовуються для виконання музичних композицій, що передають дух цієї культурної традиції.
Таким чином, ремесла та мистецтво Єзду зберігають багатовікові традиції і є важливим елементом місцевої культури, вносячи вклад у збереження національної спадщини Ірану.
Висновок
Єзд є одним із найважливіших культурних і історичних центрів Ірану, що відіграє значну роль у збереженні та розвитку іранської спадщини. Місто, розташоване в серці Ірану, стало свідком і важливим учасником різних етапів історії цієї давньої країни. Однією з найбільших цінностей Єзду є його зв’язок з зороастризмом — однією з найстаріших релігій світу. Як осередок цієї релігії, Єзд став домівкою для багатьох поколінь зороастрійців, які зберігали релігійні традиції, культову практику та священні місця, зокрема вежі тиші і храми вогню, що мають велике значення для духовної історії Ірану.
Архітектура Єзду є чудовим прикладом традиційних іранських будівельних технік, що збереглися до сьогодні. Місто славиться своїми глиняними будівлями, медресе, мечетями та іншими культовими спорудами, які стали важливими пам’ятками іранської історії та мистецтва. Мечеть Джамех, медресе та вежі тиші є символами не лише релігійної, але й культурної спадщини цього міста, що зберігає багато давніх традицій.
Єзд також є важливим осередком ремесел, де зберігаються традиції килимарства, гончарства, металургії та текстилю. Місцеві майстри, які створюють високоякісні вироби, здобули визнання не тільки в Ірані, але й за його межами. Ці ремесла є не лише економічно важливими, але й культурно значущими, оскільки вони відображають багатство та різноманіття іранської культури.
Місто також є символом збереження традицій в умовах сучасного світу, адже тут вдалося гармонійно поєднати стародавні звичаї з новітніми досягненнями цивілізації. Єзд демонструє, як культурна спадщина може бути збережена і адаптована до сучасних реалій, ставши прикладом того, як можна поєднувати минуле і теперішнє.
Протягом століть Єзд був важливим торговим і культурним вузлом, що з’єднував різні частини Ірану та сприяв розвитку економіки й культурного обміну. Місто стало місцем, де зустрічалися різні культури, релігії та традиції, що дозволило йому зберегти значний культурний потенціал.
Таким чином, Єзд має надзвичайно важливе значення для Ірану, будучи не лише важливим релігійним і культурним центром, але й живим свідченням багатої історії та спадщини цієї великої країни.